Airbus Executive and Private Aviation
| Airbus Executive and Private Aviation | |
| Дата створення / заснування | липень 2007 |
|---|---|
.jpg) | |
| Менеджер/директор | Benoit Defforged |
| Батьківська організація | Airbus Commercial Aircraft |
| Розташування штаб-квартири | Тулуза |
| Продукція | Адміністративний літак |
| Офіційний сайт | |
 Airbus Executive and Private Aviation у Вікісховищі | |
Airbus Executive and Private Aviation — дочірнє підприємство Airbus S. A. S., займається випуском великих бізнес-літаків. Модельний ряд компанії повторює модельний ряд материнського концерну і простягається від A318 Elite до двох - або навіть трехпалубного Airbus A380 Prestige. Після початку виробництва моделі Boeing Business Jet на базі Boeing 737, Airbus у 1997 році вийшов на цей ринок з моделлю A319 Elite. Спочатку позначення Airbus Corporate Jet використовувалося тільки для моделі A319CJ, однак зараз так позначають всі моделі підприємства, включаючи широкофюзеляжні. На грудень 2008 року був поставлений 121 корпоративний та бізнес-літаків, 164 літака замовлені, включаючи модель A380 Prestige, і 107 літаків серії A320[1].
Сімейство ACJ будується на базі успішної моделі A320 і з урахуванням досвіду розробки та експлуатації A319CJ. Покупець може замовити будь-яку модель сімейства A320 у вигляді корпоративного літака з сертифікацією за ETOPS-180[2]. Зміни в порівнянні з пасажирської версії включають збільшення стелі до 12500 м і установка знімних додаткових паливних баків[3].
A318 Elite будується на базі моделі A318. Літак пропонується з кількістю місць від 14 до 18 і має дальність до 7500 км.
Модель є бізнес-версією літака A319. В її вантажний відсік встановлюються додаткові знімні паливні баки, стеля збільшується до 12 000 м, дальність — до 12 000 км. При перепродажі літак можна перекомпонувати стандартний A319, прибравши додаткові баки, що підвищує його передпродажну вартість. Маючи європейську (JAA) і американську (FAA) сертифікацію, A319LR і ACJ є єдиними бізнес-літаками, яким дозволено перевозити звичайних пасажирів по обидві сторони Атлантики[4].
Літак вміщає від 19 до 50 пасажирів, але за бажанням замовника компонування може бути змінена на будь-який варіант. Серед експлуатантів моделі — DC Aviation, UB Group і Reliance Industries. Конкурентами A319CJ є Boeing BBJ1, Gulfstream G500/G550 і Bombardier Global Express. Однак завдяки більшому діаметру фюзеляжу літак пропонує більший простір і більше варіантів компонування. На літак встановлюються ті ж двигуни, що і на A320, CFM International CFM56-5 або IAE V2527.
A319CJ використовувався підрозділом Escadron de transport, d'entraînement et de calibrage, що відповідає за перевезення французьких вищих чиновників, і підрозділом Flugbereitschaft Luftwaffe, які виконують такі ж функції в Німеччині. З 2003 року ACJ є президентським літаком в таких країнах, як Вірменія, Бразилія, Венесуела, Італія, Малайзія, Таїланд, Туреччина, Узбекистан і Чехія.
Airbus A320 Prestige пропонується покупцям, яким необхідно більше внутрішнього простору, ніж у A319. Він вміщує 30 пасажирів і має дальність 7600 км з двома знімними паливними баками[5].
A321 в даний час не пропонується у вигляді корпоративного літака.
Широкофюзеляжні VIP-літаки будуються на базі моделей A330, A340, A350 і A380. Додаткові паливні баки значно підвищують їх дальність.
Airbus A330-200 Prestige вміщує 60 пасажирів і має дальність 15 400 км.
Airbus A340-300 Prestige вміщує 75 пасажирів і має дальність 14 300 км. На нього встановлюються двигуни CFM56-5C4/P з тягою 151 кН кожен.
Більший обсяг палива і перероблене крило забезпечує Airbus A340-500 Prestige дальність 18 500 км. Він вміщує 75 пасажирів і може з'єднати два будь міста на Землі. На модель встановлюються двигуни Rolls-Royce Trent 556 тягою 249 кН.
Варіант на базі A340-600 з дальністю 15700 км.
Цей наддальньомагістральний авіалайнер повинен замінити модель A330 і частково A340, які будуть обмежені правилами ETOPS.
Airbus отримав замовлення на літак Airbus A380 у варіанті Prestige. Замовником стала саудівська компанія Kingdom Holding. Достовірної інформації про внутрішній устрій літака немає. Фантазії журналістів на тему внутрішнього устрою літака (яке, на їхню думку, включає стайні, гараж і опускається на льотне поле ліфт) призвели до того, що літак отримав офіційне найменування «Flying Palace» («літаючий палац»)[6].
- ↑ Airbus Executive and Private Aviation. Архів оригіналу за 20 квітень 2010. Процитовано 5 серпень 2017.
- ↑ Aircraft Families: passenger aircraft, corporate jets, freighter aircraft, military aircraft. Архів оригіналу за 26 лютий 2009. Процитовано 5 серпень 2017.
{{cite web}}: Текст «Airbus, a leading aircraft manufacturer» проігноровано (довідка); Текст «Airbus» проігноровано (довідка) - ↑ http://www.airbus.com/en/aircraftfamilies/executive_aviation/acj_family/ [Архівовано 9 лютий 2008 у Wayback Machine.] Airbus
- ↑ Press releases. Архів оригіналу за 13 січень 2010. Процитовано 5 серпень 2017.
{{cite web}}: Текст «Airbus, a leading aircraft manufacturer» проігноровано (довідка) - ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Деловая газета «Взгляд» (16 грудня 2012). Саудовский принц получит от Airbus «Летающий дворец». Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 16 грудня 2012.
